Урок із промови Дженсена Хуанга перед випускниками 2009 року

У світі, що швидко змінюється, любов до своєї роботи багато для кого має особливе значення. Робота може бути не лише способом заробітку, а й частиною самоусвідомлення та життєвого покликання. Співзасновник NVIDIA Дженсен Хуанг говорив про це у промові перед випускниками 2009 року. Його слова — про радість і сенс у праці, прийняття невдач і вміння дивитися на життя очима дитини. Нижче подано український переклад тексту промови, наведеного в цьому матеріалі; твердження про компанію та кількість працівників належать до часу виступу.

Текст промови Дженсена Хуанга перед випускниками 2009 року

Що ж, починаючи із завтрашнього дня, робота — це решта вашого життя.

Саме так. Ох. Точно.

Тож моє перше побажання вам — знаходити радість у роботі, знайти справу, яка дарує вам велику радість, або просто полюбити ту роботу, яку ви робите. Лише так можна виконувати свою роботу якнайкраще. Лише так можна робити її досконало. Замість того щоб працювати заради життя, думайте про працю як про справу свого життя. Я бажаю вам любити свою роботу так само, як я люблю свою. Лорі, мої діти, моя родина, майже 6 000 працівників NVIDIA і всі, з ким я будь-коли працював у комп’ютерній індустрії, знають: я люблю свою роботу.

NVIDIA — справа мого життя. Справа, якою я захоплююся. І якій віддаю все найкраще, щоб зробити її якомога визначнішою. Тож моє перше побажання вам — те саме: бажаю знаходити радість у своїй роботі.

Моє друге побажання — навчитися приймати невдачі. Я щойно поєднав два суперечливі слова: робота й невдача. Усе життя нас учили не бути невдахами. То чому ж я стою тут і бажаю вам приймати невдачі?

Уникати невдач — не те саме, що досягати успіху. Насправді невдача — це своєрідне відкриття. Відкриття ще одного способу, як не треба чогось робити. Невдача часто трапляється на шляху до успіху; так було й із NVIDIA. NVIDIA зазнала невдачі від самого початку. Ми рано прославилися як невдалий стартап, який напевно мав закритися. Знаєте, кожен технологічний стартап має фундаментальну технологію, яку, як він вважає, відкрив. А технологією, на якій ми заснували компанію, був спосіб рендерингу під назвою Forward Texture Mapping — пряме накладання текстур. Неважливо, що означає ця назва й у чому її суть. Існували десятки компаній із тривимірної графіки: від великих і знаних, як Silicon Graphics, до добре профінансованих стартапів, як 3-D Effects. І ми були єдиними, хто використовував цей підхід.

У нас були логічні причини. Ми вірили у власні переконання. Що ж, наш підхід виявився хибним. Зворотний підхід — цілковита протилежність прямому — був кращим рішенням. Ми просто помилялися. Через два роки й витрачені мільйони доларів нам довелося змінити курс. Ми зазнали невдачі. То як могло вийти щось добре з цілковитої помилки, з повного провалу?

А виявилося ось що: оскільки ми так відрізнялися від інших і не працювали за стандартами, нам довелося безпосередньо знайомити розробників програм та ігор із нашою унікальною архітектурою. Співпрацюючи з творцями ігор, ми перейняли їхнє відчуття справи: технології важливі, але йдеться насамперед про задоволення та красиві образи. Ми зрозуміли, що ми не просто виробник чипів чи технологічна компанія. NVIDIA була компанією на перетині технологій і мистецтва. Тож навіть коли ми змінили курс і стали останніми серед багатьох компаній тривимірної графіки, що використовували зворотне накладання текстур, ми зберегли розуміння: ігри — це мистецтво. А нам потрібно створювати технології, які дають розробникам ігор змогу художньо втілювати свою уяву. Наша мета полягала не просто у виробництві чипа, а у створенні досвіду, який захоплює й дарує радість.

Такий погляд спричинив принципові відмінності в нашому підході до роботи й багато винаходів, які змінили всю комп’ютерну індустрію. Сьогодні NVIDIA — найбільша й єдина у світі компанія, що спеціалізується на візуальних обчисленнях, найуспішніша компанія комп’ютерної графіки в історії. І це відчуття справи досі пронизує нашу компанію. А почалося все з того, що ми обрали неправильну технологію, що ми зазнали невдачі. Тож моє друге побажання вам — приймайте невдачі.

Моє останнє побажання — дивитися на світ очима дитини. Знаєте, після всіх цих років навчання нам, звісно, кажуть: дорослішайте, дорослішайте. А я знову даю вам пораду всупереч звичному — бажаю бачити світ очима дитини, без упереджених уявлень і забобонів. Світ складний. Ви виходите у складний, іноді досить цинічний світ. Нас оточує загальноприйнята мудрість, яка диктує, що працює, а що ні. Це правда: більшість ідей просто не спрацює. Ми створили одну з таких.

Тож ви повинні суворо перевіряти свої ідеї за першими принципами — саме цих основ вас тут навчали. Але після цього вірте у свої переконання. Якби все залежало від клієнтів, галузевих аналітиків та інших компаній комп’ютерної індустрії, NVIDIA сьогодні взагалі не існувала б. Ми вже були останніми серед багатьох. Світові точно не була потрібна ще одна компанія графіки для ПК, а ринок був заповнений десятками конкурентів, які щомісяця обганяли одне одного. Історично всі ці загальноприйняті уявлення були правильними, але ми вірили, що вони зовсім не стосуються того майбутнього, яке ми бачили.

Ми вірили, що комп’ютерна графіка стане величезною можливістю, адже обчислювальні пристрої й дисплеї поширюватимуться всюди й оточуватимуть нас. Що візуальний досвід стане центральним у використанні комп’ютерів. Що створювати реалістичні зображення на комп’ютері неймовірно складно і це дасть роки простору для нових рішень. І що чудова графіка визначатиме майбутні комп’ютери. Ми були молоді, наївні, ідеалістичні. Ми не знали, скільки всього не знаємо про створення індустрії та власної компанії. Ми не знали, що це неможливо. Ми просто уявляли, як було б чудово, якби комп’ютери робили те, що ми задумали.

Наш свіжий, невинний погляд, не обтяжений загальноприйнятими уявленнями, дав змогу побачити те, чого тридцять, сорок, п’ятдесят інших компаній не змогли й не побачили. І досі ми з тією самою безпосередністю ставимо під сумнів усталені переконання. Третє моє побажання вам — дивитися на світ очима дитини. Ось мої три побажання: закохатися у свою справу, знаходити користь у невдачах і кидати виклик усталеним уявленням, дивлячись на світ очима дитини.

Сподіваюся, ці побажання здійсняться для вас так само, як здійснилися для мене. Бажаю вам жити з надією та все життя сміливо йти їй назустріч. Вітаю випускників 2009 року!

Підсумкові думки

Промова Дженсена Хуанга перед випускниками 2009 року пропонує ідеї, до яких можна повертатися й сьогодні: знаходити радість у своїй справі, приймати невдачі та зберігати допитливість дитини. Ці принципи можуть допомагати і в професійному розвитку, і в особистому житті. Нехай вони будуть орієнтиром на вашому кар’єрному шляху до роботи зі змістом і захопленням.

‍